«Підводні камені» залучення захисника у кримінальному провадженні
Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як зазначає юридична компанія LEX LIGA, для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура (ст. 59 Конституції України).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані Конвенцією, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником (ч. 5 ст. 22 КПК України).
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту – мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі узв’язку з відсутністю коштів на її оплату.
При цьому, законом надано право вільного вибору захисника, змістом якого є конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги та право вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000).
У даному контексті йдеться про вторинну правову допомогу, яка серед іншого включає такий вид правових послуг як захист.
Разом з тим, не зважаючи на розвинуту систему правових норм, що гарантують реалізацію права на захист у кримінальному процесі, окремі положення
законодавства викликають зауваження. Зокрема, не сприяє ефективній реалізації права на захист наявність оціночних понять у кримінальному процесуальному законодавстві. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно.
Як бачимо, вказана норма має прив’язку до матеріального стану особи, яка потребує захисту, і не визначає критеріїв, виходячи з яких, можливо зробити висновок про наявність або відсутність можливості залучення захисника. За таких обставин також існує ймовірність залучення для захисту адвоката, діяльність якого не збігатиметься з інтересами підозрюваного або обвинуваченого.
Оціночним також є словосполучення «обставини кримінального провадження», виходячи з яких слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд визнають необхідною участь захисника, у випадку коли підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
В такому разі, а також у інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 КПК України, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя чи суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;
2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред’явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.
Вказана норма кримінального процесуального закону також не передбачає винесення слідчим або прокурором постанови про допуск захисника до участі у кримінальному провадженні.
Підводячи підсумок окресленим проблемам використання оціночних понять у кримінальному процесуальному законі, зауважимо, що у кожномуконкретному випадку слід виходити з якнайширшого забезпечення права підозрюваного або обвинуваченого на захист, враховуючи при цьому конкретні обставини кримінального провадження.
_03_03.png)
