Збитки без строку давності

Якщо кримінальну справу закрито з нереабілітуючих підстав, це не позбавляє постраждалого права вимагати відшкодування завданих збитків. Але чи не порушує це правило презумпції невинуватості? У Страсбурзі пояснили, в яких випадках судове рішення на користь цивільного позивача суперечитиме європейським гарантіям.

Український контракт

У листопаді 2005 року на підставі заяви Кабінету міністрів Нахічеванської Автономної Республіки прокуратура порушила кримінальну справу про розтрату в особливо великих розмірах і зловживання службовим становищем стосовно деяких посадових осіб НАР. Було встановлено, що 1.11.91 колишній міністр охорони здоров’я НАР Ф.Дж. і бізнесмен А.М. уклали договір купівлі-продажу 6 вертольотів. Останній зобов’язався до кінця року поставити техніку з України. На підставі цих контрактів компанії А.М. перерахували 11,75 млн руб. Але купити вертольоти бізнесмен не встиг.

У ході розслідування органи прокуратури допитали 8 чоловік, зокрема Ф.Дж. і А.М. Також намагалися заслухати Беджана Фарзалієва, який в той час виконував обов’язки прем’єра автономії. Проте він уже

перебував за кордоном і не виявив бажання спілкуватися з державним обвинувачем.

У січні 2006 року прокуратура припинила кримінальне провадження, нікому так і не пред’явивши офіційного обвинувачення. У той же час у рішенні суду, зокрема, наголошувалося: «Як було доведено матеріалами розслідування, [Б.Фарзалієв], зловживаючи своїми повноваженнями… привласнив [4,3 млн руб. у лютому 1992 року після закупівлі на суму 11,75 млн руб., яку санкціонував у листопаді та грудні 1991 року], він повинен бути обвинувачений за стст.308.1, 179.2.3, 179.2.1, 179.3.2 кримінального кодексу. Проте він має бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності, передбаченого в ст.75.1.3 КК».

У лютому 2006 року прокуратура подала позов проти Б.Фарзалієва, Ф.Дж. і А.М. про стягнення розтрачених коштів. Також наголошувалося, що строк давності не поширюється на позови, подані в рамках кримінального провадження.

У слуханнях Б.Фарзалієв участі не брав, але направив своїх адвокатів. Він письмово підтвердив, що видав розпорядження про переказ грошей компанії А.М., але стверджував, що його рішення ґрунтувалося на контрактах, підписаних Ф.Дж. і А.М. Чоловік також відзначив, що не брав участі в процесі повернення коштів у 1992 році, оскільки на той час (із 24.02.92) уже не був прем’єром НАР.

А.М., навпаки, заявив, що Б.Фарзалієв зв’язався з ним і особисто схвалив підписання контрактів. Також А.М. стверджував, що передав представникам прем’єра 4,3 млн руб. і отримав квитанцію, яка була загублена,

оскільки компанію ліквідували в 1994 році.

Ф.Дж., котрий займав посаду міністра охорони здоров’я, заявив, що саме прем’єр доручив йому підписати два договори купівлі-продажу з компанією А.М., а у фінансові деталі він не вникав, оскільки це — поза сферою його компетенції. Ф.Дж. також підтвердив слова бізнесмена, що той повернув частину грошей готівкою підлеглим прем’єра.

Більше того, колишній міністр фінансів НАР відзначив, що прем’єр доручив йому знайти 4,3 млн руб. для перерахування компанії А.М., але він відмовився, заявивши, що не стане проводити подальших розрахунків, поки не будуть доставлені вертольоти, оплачені першим траншем. Проте в грудні 1991 року його спочатку звільнили, а потім поновили на посаді, і саме в цей період було перераховано 4,3 млн руб. Повернувшись на роботу в травні 1992-го, він організував повернення до бюджету 7,45 млн руб., а про суму, що залишилася, просто не знав.

Зрештою Насимінський районний суд задовольнив позов проти Б.Фарзалієва й А.М. і відхилив у частині, що стосується Ф.Дж., вирішивши, що останній не несе відповідальності за розтрату. Двох інших відповідачів зобов’язав спільно виплатити понад 2,2 маната (близько €2 млн) з урахуванням інфляції.

Обережніше з мотивуванням!

У 2007 році екс-прем’єр направив скаргу у Страсбург. У рішенні від 28.05.2020 у справі «Farzaliyev v. Azerbaijan» Європейський суд з прав людини відзначив, що звільнення від кримінальної відповідальності дійсно не повинне перешкоджати вимогам про виплату компенсації постраждалій стороні, що випливають із тих же фактів, але на підставі

менш суворого тягаря доведення. Проте, коли судове рішення про компенсацію містить заяву щодо кримінальної відповідальності відповідача, це порушує питання про дію §2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже після завершення кримінального процесу на карту будуть поставлені репутація людини й те, як її сприйматиме громадськість (див. рішення від 28.06.2018 у справі «G.I.E.M. S.R.L. and others v. Italy» з подальшими посиланнями).

Мова, використовувана особою, котра ухвалює рішення, має вирішальне значення при оцінці сумісності рішення та його аргументації з §2 ст.6 конвенції. Тому судам слід проявляти особливу обережність при формулюванні аргументації в цивільному процесі після припинення кримінального провадження. Наприклад, ЄСПЛ уже констатував у своїх рішеннях порушення презумпції невинуватості в ситуаціях, коли суди відзначали, що особа, «мабуть», скоїла злочин або прямо зазначили, що наявних доказів досить для констатації факту скоєння злочину. Тому, оцінюючи оспорювані заяви, Суд повинен визначити їх дійсний зміст із урахуванням конкретних обставин, при яких вони були зроблені.

Так, справу заявника про фінансове правопорушення ніколи не розглядали в суді, компетентному визначати питання вини відповідно до кримінального законодавства. У той же час Насимінський районний суд у рішенні від 8.05.2006 за цивільним позовом установив, що сума в 2,2 млн манатів була «розтрачена». Також зауважено, що, хоча підсудні були звільнені від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності, «збитки, завдані в результаті кримінального злочину», не були

відшкодовані.

На думку ЄСПЛ, такі формулювання створюють однозначну думку, що було скоєно злочин і що заявник був винен у ньому. Хоча він ніколи не був засуджений за цей злочин і не мав можливості реалізувати свої права на захист у кримінальному процесі.

Цих міркувань виявилося досить для того, щоб дійти висновку про порушення прав Б.Фарзалієва на презумпцію невинуватості.

Також у Страсбурзі відзначили: можуть бути небезпідставними претензії заявника на те, що цивільний позов був поданий після закриття кримінального провадження, а не в його рамках. А законодавство передбачає, що положення про строк давності не поширюється тільки на позови, подані в рамках кримінального процесу та до його початку. Проте ці зауваження залишилися без відповіді з боку суду, чим був порушений §1 ст.6 конвенції.

За сукупністю порушень державу зобов’язали виплатити екс-прем’єру €4700 як компенсацію за моральну шкоду й покрити €1500 судових витрат